![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() ![]() |
![]() |
![]() ![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |


+1




ЧАТ
≡
≡
дім ти, козакам,
Холодні води, що ввібрали стогін поколінь,
прокльони, дьоготь, море крові,
Ревеш і стогнеш, верби гнуться, дощів плеяди
облили,
Ти не впустив колись слов'ян балтійських
та норман,
Доки Сонце там палає, твоя вічна мудрість їм не
по рукам,
Доволі світлий, вони впали, наче зірки, то вже не
небо, хвилі повели,
Священні води, що сікли пером, співали словом,
пензлем витинали — грають мою долю.
Одну забув війну, забуде другу, а третій Воля
Божа і Святії Ріки.
Попросіть, щоб мій Дім не чіпали,
Роси — сльози, сльози — сльози, все позабирали...