Данапріс в Борисфені, Славутич в Ібрі, Поэзия / Поэмы. Литературный журнал

Данапріс в Борисфені, Славутич в Ібрі

Мені пташата бачились за кров'ю, поки сад палав і батько впав
Поэзия / Поэмы19-02-2017 12:55
Твої пороги не по силах ворогам — вірний друг і

дім ти, козакам,

Холодні води, що ввібрали стогін поколінь,

прокльони, дьоготь, море крові,

Ревеш і стогнеш, верби гнуться, дощів плеяди

облили,


Ти не впустив колись слов'ян балтійських

та норман,

Доки Сонце там палає, твоя вічна мудрість їм не

по рукам,

Доволі світлий, вони впали, наче зірки, то вже не

небо, хвилі повели,


Священні води, що сікли пером, співали словом,

пензлем витинали — грають мою долю.

Одну забув війну, забуде другу, а третій Воля

Божа і Святії Ріки.


Попросіть, щоб мій Дім не чіпали,

Роси — сльози, сльози — сльози, все позабирали...






Читайте еще в разделе «Поэмы»:
Комментарии приветствуются
Комментариев нет




Автор








Расскажите друзьям:



Цифры
В избранном у: 0
Открытий: 77
Проголосовавших: 0
  

Пожаловаться