fateev: Успокойтесь )) кррр этого точно не писал |
кррр: Я смотрю ты мои шедёвры наизусть цитируешь, молодец, первоисточник нужно знать! |
mynchgausen: Ура, Серёгина вернулась! А он правильно, пусть лучше посуду моет идёт |
mynchgausen: прогресс! |
mynchgausen: сказать, как я тебя спалил? вот сравни твоё прошлое: "Блесканье звезд теперь нас возмущает И солнца свет в окошко не сверкает" и нынешнее "И ты забудешь все мои слова Овалы формы близкие черты лица" |
mynchgausen: ветвегон |
кррр: А рога потом сдаешь, почем за метр берут? |
кррр: А еще для ветвистости? |
mynchgausen: понтокрин |
кррр: Какие ты витамины принимаешь, для роста рогов? |
mynchgausen: не хватает витаминов! |
mynchgausen: путь он завсегда в движении, под лежачий путь труба не течёт |
кррр: На мну рога и хвост не растут в отличии от некоторых |
кррр: Какой еще хвост, испуганно себя общупывает... |
кррр: Смотри, путь свой не заплутай |
mynchgausen: я тебя разоблачил, между строк твой хвост торчит |
кррр: Путь у него бежит вишь ли... |
кррр: Так, так, чтой то ты там мне приписываеШь? |
mynchgausen: путь далёк бежит |
Nikita: тишь да тишь кругом... |
|
Ні! Її можна лише відчути душею, ніжно поговорити з нею серцем.
У розміреному житті людей час від часу звучать незнайомі голоси. Це поклик предків. Куди нас вони кличуть? У ліси, поля, гаї, степи… Наші пращури знали і цінували цілющу силу природи, її велич і красу.
Природа — це дивовижна картина, неповторний витвір митця, знищити який легко, а відновити не можливо. Зараз люди нещасні лише тому, що відреклися від природи, втратили з нею зв’язок.
Людські тіла й душі надто стомилися, вони потребують гармонії. Природа — це нескінченно добрий і нескінченно щедрий організм, який готовий великодушно допомогти всім нам.
А що ж ми?
Люди, знищуючи природу, знищують і самі себе. Природа не належить людині. Це людина належить природі.
Шкода що не кожному з нас дано зрозуміти і сприйняти душею та серцем ці важливі життєві істини.
Природа в житті людини відіграє як матеріальне, так і духовне значення. Матеріальне, бо власне природа дає нам їжу, житло, одяг. І здавалося б, ця думка дуже проста, тому, дотримуючись цього погляду, людина повинна б бути вдячною природі.
Але, замість цього, ми поневолюваємо та вбиваємо її. Скільки разів, із-за недбальства людини природа страждала. Та люди продовжують забруднювати землю, навіть, не помічаючи, що тим, самим ми завдаємо шкоди не тільки їй, а й собі.
В Україні на цю проблему багато людей «закривають очі». Не піклуючись про «стан природи» ми, самі того не помічаючи», створюємо безліч екологічних проблем, які, потім, не можемо вирішити. Забруднення річок відходами фабрик, високий рівень загазованості у великих містах, вирубка лісів, а разом з цим, знищення природної домівки багатьох видів диких тварин… І потім ми ще скаржимось, що «Червона» і «Зелена» книги поповнюються кожен рік?! Якщо так піде и далі, то навіть самі розповсюджені види стануть вимираючими!
За кордоном вже давно почали приділяти увагу вирішенню цієї проблеми. Члени громадської організації висаджують молоді деревця, компанії утилізують та перероблюють відходи екологічно-чистим шляхом, використовують екологічні фільтри в цехах для очистки повітря, забрудненого підприємствами.
«Собака — друг людини», «Людина заводить кішку, аби мати поруч тигра, з яким можна погратися» — ці і сотні подібних висловів про домашніх тварин ілюструють одну єдину істину: хоч тварини позбавлені можливості говорити та абстрактно мислити, вони потребують уваги і захисту не менше, ніж люди. Або навіть більше, адже вони не можуть самі відстоювати власні права.
По всьому світові утворюються громадські організації із захисту тварин. На жаль, це не тільки вияв любові людей до братів наших менших, а й реакція на жорстокість, жертвами якої іноді стають домашні улюбленці. Мені здається, що цю проблему треба терміново вирішувати: прикро дивитись на кількість безпритульних собак та котів, прикро дізнаватись про вимираючі види екзотичних тварин, та й взагалі, ставлення людини до своєї домівки — планети Земля — просто вражає, в негативному розумінні, як не шкода.
У багатьох державах є закон про захист тварин, де горе-хазяї, що жорстоко поводяться з домашньою твариною або викидають її на вулицю, підлягають адміністративній або навіть кримінальній відповідальності. На сьогоднішній день, в Україні, на вулицях намагаються вижити тисячі бездомних тварин. Наскільки мені відомо, в Україні теж є зародки такої правової бази, але вона поки що неефективна. У великих містах діють організації волонтерів: завдяки ним безпритульні тварини знаходять домівку в благодійних притулках, де їх можуть пізніше забрати нові власники з більш відповідальним та уважним ставленням. Але таких притулків, з огляду на кількість тварин, що потребують допомоги, катастрофічно не вистачає.
Тварини, природні заповідні зони, ресурси Землі потребують нашого захисту. Потребують уважного ставлення та раціонального, поміркованого використання. Людина, втручаючись у природу, повинна пам’ятати, що природа залишається єдиним і незмінним джерелом усіх багатств, які потрібні людині для існування. Зрештою, ні тварини, ні природа не мають дару мовлення, аби висловити нам свої проблеми. Але якщо ми не навчимося чути без слів, не станемо по-справжньому цивілізованими, природі доведеться «розмовляти» іншою мовою — мовою глобальних змін у кліматі, вичерпаними ресурсами та смертю цілих біологічних видів!