![]() |
![]() |
![]() ![]() |
![]() ![]() |
![]() ![]() |
![]() ![]() ![]() ![]() ![]() |
![]() |
![]() ![]() |
![]() ![]() |
![]() |
![]() ![]() |
![]() ![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() ![]() |
![]() |
![]() |
![]() ![]() |
![]() |
Как угорелый,
Падая, словно слепой.
Судьбу искал
И был он смелый,
Пока не услышал «Открой!»
Страх заполз тут же в душу,
Сжал её
И сердце отравил,
Его змей сковал своею тушей
«Открой, ты должен!»
Голос говорил...
Пустыми глазами смотрел он мимо
Открыта Шкатулка Судьбы.
Он лучший полководец армии Рима
Но в тот миг он это забыл...
Шкатулка открыта —
Спаси нас Бог!
Что сделал он, что натворил?!
Небеса раскрылись
Поднялся морок
И всех людей за миг он... убил.
Як божевільний,
Падаючи, наче сліпий.
Він шукав
Долю. Та був вільний,
Поки не почув "Відкрий!"
Жах заповз, мов змій блискучий,
Стиснув душу,
Серце отруїв...
Останній поштовх крові гучний
"Відкрий, ти мусиш"
Голос його їв...
Пустими очима
Дивлячись у Рай,
Відкрив скриню Долі.
Він воїн Риму
Загубився вкрай,
Його розум — збоживолів...
Скриня відкрита —
Врятуй нас Бог!
Що накоїв воїн, що зробив?!
Небеса розверзлись,
Піднявся морок,
І всіх людей за мить він... вбив.