![]() |
![]() |
![]() ![]() |
![]() ![]() |
![]() ![]() |
![]() ![]() ![]() ![]() ![]() |
![]() |
![]() ![]() |
![]() ![]() |
![]() |
![]() ![]() |
![]() ![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() ![]() |
![]() |
![]() |
![]() ![]() |
![]() |
Як божевільний,
Падаючи, наче сліпий.
Він шукав
Долю. Та був вільний,
Поки не почув "Відкрий!"
Жах заповз, мов змій блискучий,
Стиснув душу,
Серце отруїв...
Останній поштовх крові гучний
"Відкрий, ти мусиш"
Голос його їв...
Пустими очима
Дивлячись у Рай,
Відкрив скриню Долі.
Він воїн Риму
Загубився вкрай,
Його розум — збоживолів...
Скриня відкрита —
Врятуй нас Бог!
Що накоїв воїн, що зробив?!
Небеса розверзлись,
Піднявся морок,
І всіх людей за мить він... вбив.