Все справдилося. Все. Потрібно ще

Згадать, як вірші, що збулись, писались.

Часу не вернеш: світ розбито вщент -

Його уламків для життя замало.

Як уві сні: горить небес блакить,

Востаннє виграва несамовито...

Кого чекати нам і йти за ким?

Куди дивитись і чого хотіти?

Все гине і летить в Тартарари...

Таких тортур собі колись бажали?

Моя любов, як і життя, горить -

Лиш музика лишається. Замало.

Замало...Світ. Поезія. Коли

Вернеться мрія, для якої жили?

Чого ж тобі, мій друже, так болить?

За що тобі пообтинали крила?

Концерт для скрипки соло. Слів нема.

Ходім, мерщій! Сьогодні, мій Maestro,

Підем собі за обрій, де Сама

Зрадлива Вічність - соло із оркестром.