Avtor.net.ru Фантазии молодежи - Дневники
Да Нет

Дневник: Швецова Анна

"Швецова Анна - не думаю про... (Цигарки і кар..."

про Цигарки і кардамон. (27-08-2008)

Я мелю каву –

Намагаюся про тебе не думати.

Висипаю її в турку –

Витісняю тебе зі своїх думок.

Подрібнюю зернятка кардамону –

Потрібно думати не про тебе.

Пакетик залишається порожнім –

Треба купити сьогодні у крамниці

(от, мені вдалося, я думаю не про тебе,

А про кардамон, - та кого я обдурюю?)

Засипаю кардамон до турки.

Ще трохи спецій – за смаком…

Запалюю полум’я «квітки»

…поступово загортає приємним трунком.

Згадую Джармуша –

Йду в іншу кімнату за цигарками.

Чорт, я згадала, що ТИ не палиш

(отже я згадала знову про тебе).

Ледь встигаю до турки:

«и наш кофе збежал под…»

Та я встигла.

Наповнюю горнятко духмяною рідиною.

Запалюю цигарку

(ти не палиш, ти-не-палиш, тинепалиш).

Не забути б ще й цигарки придбати

(залишилося лише три).

Трьоххвилинний кайффффф –

ніколи не допалюю до кінця цигарок,

бо тоді б кайф тривав п’ять хвилин –

«надмірне паління призводить…»…

Колись світ зміниться,

Я в це вірю, чи хочу вірити, -

Усі забудуть про Джармуша і Вейтса.

Замість кави – питимуть щось корисне,

(може кефір чи молоко),

Замість цигарок – моркву яку-небудь гризтимуть,

А «замість крові», сподіваюся,

Будуть жити справжнім життям.

Спливають три хвилини – кінчається кайф,

Я намагаюся не думати про вчинок та слова

«найліпшої коліжанки» (струшую попіл – «курва»).

Ми з нею як Том та Інгі –

В нас є спільні інтереси,

Ми пліч-о-пліч переживаємо певні ситуації,

Та наше спілкування нарцистичне

(однобічне, паралельне, похуїстичне).

Ну і похуй

(головне, що я вже не думаю про тебе…).

Головне незабути купити

Цигарки і кардамон.

Комментарии: (1)



Блог ведет





Так пишем мы

Случайная цитата
    Привычным действием руки -
    На память номер лишь один.
    Но слышу долгие гудки,
    Как этот звук неумолим!
    И в эту ночь так далеки
    Моя Москва и твой Берлин

    ПроSтой «Москва-Берлин»




Так пишут

Случайная цитата
    Быть может, мы войдем в легенду, а может, и нет. Скорее всего, нет, говорю я, но продолжаю чего то ждать.

    Чак Паланик. «Бойцовский Клуб»